|
A brief history of Croatia
|
|
Коротка історія Хорватії
Хорватський народ в 626 році заволодів римськими провінціями Далмацією, Паннонією та Ілліриком і заснував два незалежних князівства, які в Хорватське королівство об’єднав їхній перший король Томіслав, коронований в 925 році. Адріатична Хорватія, поряд з Франкським королівством, є першою постійною і організованою державою в Центральній Європі. Після вимирання національної династії Трпимировичів, парламент (Сабор) королями Хорватії обирав правителів інших держав, створюючи тим самим персональну унію, спочатку, Хорватії і Угорщини (1102—1300 і 1307—1526), а потім — Хорватії і Австрії (1527—1918). Представляючи собою оплот християнської Європи між XV і XVIII століттями, Хорватське королівство було ключовим для зупинення подальшого проникнення Османської імперії на Захід, а з іншого боку Венеціанська республіка зайняла більшу частину хорватського узбережжя. Хорватське королівство зберегло свій державний суверенітет завдяки особливому становищу всередині Габсбурзької монархії аж до її розпаду в 1918 році.
Припинивши в 1918 році державно-правові відносини з Австрією і Угорщиною, Хорватія без згоди парламенту була включена в новостворене Королівство Сербів, Хорватів i Словенців (згодом Королівство Югославії). Таким чином, Хорватія вперше була поміщена в Балканські політичні рамки і примусово перестала існувати як держава. Автономна Бановіна Хорватія, встановлена угодою хорватської опозиції і югославського Уряду в 1939 році, проіснувала до розвалу Югославії країнами Осі в 1941 році. Незважаючи на плебісцитну підтримку населення прозахідної селянсько-демократичної коаліції, Друга світова війна в Хорватії проводилася між двома радикальними рухами — усташів під патронатом Осі і комуністів (партизанів) на боці союзників, кожен з яких проголосив свою хорватську державу. З 1945 року Хорватія була однією з шести союзних держав комуністичної Югославії маршала Тіто. Демократичний народний рух, відомий як Хорватська весна, за політичні права Хорватії в Югославії, який в 1967 році виступив проти примусового злиття хорватської мови з сербською в сербсько-хорватську, було придушено югославським режимом в 1971 році.
Вслід за демократичними виборами в 1990 році Республіка Хорватія в 1991 році проголосила незалежність, як і більшість держав-членів Югославії. Використовуючи колишню федеральну армію і місцевих повстанців, Сербія і Чорногорія напали в 1991 році на Хорватію та Боснію і Герцеговину з метою утримання завойованих територій в усіченій Югославії. Війна закінчилася в 1995 році перемогою Хорватії і звільненням окупованих областей, при цьому одночасні союзницькі хорватсько-босняцькі успіхи привели до мирного процесу в Боснії і Герцеговині. ■
|
External links |
► Pacta conventa (1102): Agreement on election of Coloman Arpad as King of Croatia (Source: Jura Regni Croatiae, Dalmatiae et Slavoniae, vol. I, Zagreb, 1862)
► Cetin Act (1 January 1527): Sabor Act on election of Ferdinand Habsburg as King of Croatia (Source: Jura Regni Croatiae, Dalmatiae et Slavoniae, vol. II, Zagreb, 1862)
► Pragmatic Sanction (11 March 1712): Sabor Act No. VII/1712 on succession of the Croatian Crown for the Habsburg female line (Source: Jura Regni Croatiae, Dalmatiae et Slavoniae, vol. II, Zagreb, 1862)
► Independence Act (25 June 1991): Sabor Constitutional Act on Sovereignty and Independence of the Republic of Croatia (Source: Official Gazette 31/1991)
► The situation in the occupied territories of Croatia (9 December 1994): Resolution of the General Assembly of the United Nations A/RES/49/43 (Source: UN)
► The situation in Bosnia and Herzegovina (8 November 1994): Resolution of the General Assembly of the United Nations A/RES/49/10 (Source: UN)
|
|
|
|
